Весільний коровай – історія, традиції та прикмети

Весільний коровай – історія, традиції та прикмети

Традиція пекти весільний коровай має історію з давніх давен, ще з язичницьких часів. Тоді вважалось, що коровай символізує сонце, яке дарує він тепло та світло. Випікання весільного короваю супроводжувалось рядом традицій та прикмет, його випікання було одним з найважливіших весільних обрядів.

Весільний коровай випікався лише для першого шлюбу, якщо жінка виходила другий раз заміж, короваю категорично не повинно бути на її весіллі. В процесі випікання короваю переважно брали участь п’ять-сім жінок. Випікати коровай могли лише жінки, які жили в щасливому шлюбі. Вважалось, що вони зможуть передати своє сімейне щастя та добробут новостворенній молодій сім’ї. Дівчата та вдовиці до випікання короваю не допускались. 

Весільний коровай - історія, традиції та прикмети

Весь процес випікання короваю чітко ділився на процеси, де кожна жінка-коровайниця мала свій об’єм роботи. Головною в цьому процесі була старша жінка, яка прожила багато років в щасливому шлюбі та мала здорових та працьовитих дітей. Під час підготовки та випікання короваю жінки співали народні пісні, та виконували певні заговори.

Коли коровай вставляли в піч для випікання, то всі з обережністю чекали коли він спечеться. Адже, від того яким получиться коровай, залежить як складеться доля наречених. Якщо коровай під час випікання трісне, це поганий знак, означає що пара розлучиться через деякий час. Якщо він спечеться і получиться похилений на один бік – щастя в новоствореній сімї не буде. А от коли коровай получався пишним та гарним – сімя буде жити в мирі та злагоді.

Коровай обов’язково прикрашали фігурками з тіста – квіти, гілочки, шишки. Головною прикрасою весільного коровая є голуби. Їх встановлюють на сам верх. Голуби символізують подружню вірність та кохання. Обов’язковою прикрасою весільного коровая є колоски пшениці, вони символізують добробут та достаток в подружньому житті. Гілочки калини, які також є окрасою весільного коровая, символізують дітородіння в сім’ї.

Особливу увагу приділяли розміру коровая. Чим він був більшим, тим багатшим та щасливішим буде подружнє життя. Тому жінки-коровайниці намагались спекти не лише смачний та красивий коровай, а й старались зробити його якомога більшим. Інколи коровай получався на всю ширину стола.

Весільний коровай - історія, традиції та прикмети

В день весілля короваєм опікувався староста. Він тримав його на руках від благословення батьками і до вінчання в церкві. Далі коровай стояв на столі поряд з молодятами. І лише в кінці весілля, його розламували на шматки, і дружки та свашки роздавали усіх гостям. При цьому вони обов’язково співали українські народні пісні. За звичаєм, наречені вирізали з коровая серединку та залишали собі.

На сьогоднішній день коровай залишається обов’язковим символом на весіллі. Хоча, у його магічну силу більшість людей не вірить. А от традиції на весіллі практично не змінились. Коровай обов’язково на весіллі тримає староста, його неодмінно ставлять на стіл, де сидять наречені, і його також роздають усім запрошеним гостям.  Замовляють його зазвичай у пекарнях, або ж у господинь, які займаються домашньою випічкою.